Я чую, чо вы, братишки и сестрички, не зовсім готові до моєї розповіді, але коли відчуваєш звабу сказати свою історію, то треба витиснути з себе всі сонячні бар'єри. Так от, сніг летить, і наша країна занурена в холодний туман. Це саме той період, коли сльози холодні, як піздатість наркомана, а вулиці наповнені людьми в шапках з лічильниками закладок. А я, хлопець з біс-року, завжди був на хвилі взривати.
Ось так наркоманське хіп-хоп в ритмі старих ширял диктує мені свої закони. Але тепер, розповім вам про свою останню пригоду, коли рішив змінити своє життя і занятися лічильниками в ресторані.
Було це на дні моєї наркоманської депресії, коли я лежав у центрі руїн свого життя. Сонце вже тривалий час не світило, а мої мрії були вмазані непроникною темрявою. Життя стало наскрізь ширялищем, а я - просто голодуха у цій наркотичній гидропонічній мережі.
І от, я кинув виклик долі! Заходжу я на свій улюблений сайт "Парадайз Шипс". Тут можна було знайти все, що душа забажає - закладки, ширяла, шприці, все для наркоманського сяйва. Але мені була потрібна лише одна рецептура - метадон, який міг змінити мене до неузнавання.
Прокручую сторінку сайту, вибираю свій продукт. Листуємо, листуємо, і ось вона - закладка! Моє серце вибухає радістю, як закурений ширял. Власний світло-синій кришечка з вишневим вимісцем. Це було саме те, що мені потрібно. Закладка, яка зробить мене володарем своїх емоцій.
Зрештою, зробивши свою закладку, я вирішив покинути моє приваблене марихуаною житло і зайнятися лічильниками в ресторані. Я хотів змінити своє життя, використовуючи свій наркотичний досвід як зброю проти скуки і рутини.
Так от, першого дня роботи в ресторані, моя душа була наповнена натхненням. Я був готовий хиппувати на кухні, як наркоманський шаман з власним лехоньким ширялом. Кожен рух моїх рук був синхронізований з ритмічними ударами моєї наркотичної живиці.
Я взявся за готування страв з блискучою енергією, мов акорди музики, яку тільки ти можеш послухати на власному дзвінку. І хоча я знаю, що мої руки були як ширялом мариновані, я все одно працював на повну катушку. Ресторан здригався від мого наркоманського темпу.
І ось, через кілька годин невпинного гіпнозу, я закінчив своє перше зміна. Результати були вражаючі, як наркоманське хайлайті. Кухня була заповнена ароматом кулінарного вибуху, а мої страви були справжніми наркотичними шедеврами.
Скажу вам, братишки і сестрички, це була найкраща ночівля мого наркоманського життя. Я почав хиппувати не лише наркотиками, але і на справжньому житті. Лічильниками в ресторані, я став справжнім наркоманським шеф-кухарем, вкрай витонченим і понад усе амбітним.
Тож, пам'ятайте, мої друзі, життя - це така собі гідропоніка, в якій ми займаємося своїми ресторанними фантазіями і закладками наркотикам. І хоча моя історія може здатися дивною і навіть нещасною, вона є викликом до власного хиппування і творчості.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
| Закладки |
Ширяла |
Шприці |
Гидропоника |
Сайт |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| 6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так от, саме так я купив метадон і занявся лічильниками в ресторані, хиппуючи на наркоманському ширялі. І хоча цяісторія здобулася з кількаємніх слів, вона має глибину, яку можна порівняти лише з глибиною наркотичного вибуху.
Эй, ребята! Расшевеливайтесь, сегодня я расскажу вам историю, как я купил метадон и бегал по лужам босиком, как в детстве. Так что ловите мою историю наркомана-гопника, и готовьтесь к увлекательному путешествию в мою безумную жизнь!
Вот, значит, решил я однажды побаловаться и решил затариться закладками. Ведь без них, как без рыбы в воде, так что без метадона моя жизнь была более скучной, чем батониться на скучных парах. Казалось, что нормальная жизнь стала так далеко от меня, как Марс от Земли.
Так вот, я знал, что гидропоника - это наша дружба. Благодаря ней, я всегда имел свежую марихуану, которую с удовольствием пускал в ход пероральным употреблением. Очень удобно, когда не нужно мудлиться с трубками и затяжками. Просто съедаешь шримпы с марихуаной и наслаждаешься жизнью!
А теперь самое интересное - как я купил метадон. Как и положено настоящему гопнику, я решил отправиться на "поле чудес". Знаете, это такое место, где обитают самые смелые парни, готовые продать тебе все, что тебе нужно. Так что, сказав "привет" своему чечику, я попал на то самое поле.
Странно, но там был какой-то новый пацан, который оказался довольно озорным. Называл себя Максом. Он был довольно странным, с темными очками и постоянно тянулся к своим карманам. Видимо, у него всегда была закладка на все случаи жизни.
- Эй, кум, у тебя есть метадон? - спросил я Макса.
- Да, конечно, есть. Только смотри, дурочка, стоит немало. - ответил он с подозрительной улыбкой.
- Да мне пофиг, сколько это стоит. - пробормотал я.
- Ну ладно, тогда вот тебе моя цена. - Макс указал на небольшую таблицу. - В зависимости от количества, я могу продать тебе по более выгодной цене.
Я взглянул на таблицу, и мне стало ясно, что денег мне понадобится немало. Но ничего, решил я, стоит почувствовать себя свободным и легким, как в детстве, хоть на миг.
- Хорошо, возьми, скажем, полкило. - сказал я, чувствуя, что моя задача уже почти выполнена.
- Вот так, сразу полкило? Ты не шутишь, чечик? - удивленно спросил Макс.
- А что? Мне нужно много, чтобы насладиться этой свободой. - ответил я с яростным желанием забыть о проблемах.
Макс улыбнулся и достал свою главную закладку - метадон. Я взял его и положил в карман, чувствуя, как дыхание свободы уже приближается ко мне.
Получив свою долю свободы, я почувствовал себя настоящим победителем. Может быть, это не самый безопасный путь, но на миг я почувствовал себя настоящим ребенком, бегающим по лужам босиком.
Так что, ребята, не судите меня строго. Ведь моя история - это история о том, что мы все иногда ищем способа забыться, оторваться от реальности. И хотя это может быть опасно, но мы стремимся найти свое личное поле чудес, где можно почувствовать себя свободными и счастливыми, как в детстве.
На этом пожалуй заканчиваю свой рассказ. Думаю, вы сами понимаете, что дальше произошло со мной и с моей свободой. Но это уже другая история, которую я оставлю на другой раз.
Прошу прощения, если моя история показалась слишком откровенной или жесткой. Но главное, что я хотел рассказать - каждый из нас стремится найти свою свободу, свою личную закладку счастья. Так вот, никому не советую забираться в наркотики, ищите счастье в более безопасных и полезных вещах.